В ті ранки, коли ти виспався тебе починають відвідувати якісь дивні думки, що змушують роздумовувати весь день і не полишати мозок до якоїсь логічної розв'язки.
Стриманість...
То добре чи зле?
З одного боку добре, ти видаєшся всім добрим і умиротворенним дитям, але насправді всередині тебе урагани, твої нервові клітини просто згорають, і починаються всі проблеми... одне діло коли ураган один, але коли їх в тобі декілька, то одного разу ти просто не витримаєш і вибухнеш, і ті хто опиняться поряд... тим не позаздриш. То все ж таки можливо це і є зло?
З іншого боку то зле. Ти постійно можеш на когось дратуватись у відкриту, висловлювати своє незадоволення і негативну думку... і всі вважатимуть тебе вічно незадоволеною життям тітонькою, проте в тобі не накопичуватимуться бурі і урагани, ти будеш просто постійно моросити дощиком чи час від час блискати блискавками... І тобі буде легко ж. То все ж таки можливо це і є добро?
Правило "Золотої середини" певно найкраще, що хтось колись придумав. Але його важко дотримуватись і правила для того, щоб їх порушувати. Мені дедалі важче стримуватись, але й чим далі, тим мені все одно, що подумають інші люди.
Тому я все більше схиляюсь на сторону зла... там печивко і легкість.
Що думає Твіттер
