середа, 16 травня 2012 р.

Справжнє...

Твою любовь не дай мне пережить,
Не дай утратить трепетную нежность
Не дай узнать, как оборвется нить
В небытие, в разлуку, в безнадежность…
И радость обретенной теплоты
И слезы одиночества ночного- все…
Счастье, если есть на свете ты!
Моей судьбы надежда и основа.
Былое за обиды не кляня,
Я нашей встрече шлю благодарения
За ясный свет, почти на склоне дней
Уставших душ внезапное презрение…
И что мне суд и приговор людей?
Я вновь, как в детстве, чистая страница
Любимый моя, вот жизнь моя — владей…
Не дай ей больше, чем любовь продлиться!
Лариса Никольская
Якщо вам є кому ті слова зачитати, то ви - щасливі!
Якщо є кому, та не хочеться зачитувати - це сумно.
Якщо немає кому, то плекайте надію, все буде, шукайте справжнє...

З вірою і надією в серці, ваша, своя, його (кого?)...

субота, 5 травня 2012 р.

Червона ниточка

Живеш собі сама з пустою душою і намагаєшся чимось її накидати, чимось заполонити... Скидуєш одні інградієнти і повільно смакуєш, а вони й не збираються на довго лишатись... проходять собі, як через травний тракт. Деякі речі проходять швидко, як через кишківник пташки, а деякі навіть трішки затримуються, певно зачепившись за якусь з гілок душі, проте не на довго...  і якось в тій пустці нічого не затримується на довго, особливо люди...