неділю, 1 липня 2012 р.

сумбурності посвячується

Така сумбурність... після колій, покачувань, швидкості і прошмигування дерев за вікном... 10 днів, як інша реальність. Гори, інше повітря, річки, цілунки, обійми, радість і смуток... все в купі і разом. Повернувшись у звичне середовище почуваєшся зовсім не звично, хочеться взяти валізу і знову рушити в дорогу... не важливо куди, аби куди.. То так втихомирює, стабілізує і систематизує думки... а тут, тут в чотирьох стінах й дітись ніде, думки, думки... 
тепер піано, ще дужче чіпляє, до щему, до стискань в грудях... поезія тепер не пролітає мимо вух, все чується, немов залазить у вуха навмисно. а фільми, ай ловлю моменти. бо ти далеко. 
туман всередині якого вихор... що певно буде щодня крутитись з різною силою. а то й на протязі дня змінювати свою силу. закохалась. влюбилась. і що тепер з мене взяти. інше мислення ж бо буде.
стосунки на відстані - тяжковажкострах. отут ви щасливі, а далі немов прірва і починається випробування на дорослість і рівень взаємопорозуміння. страшно? принаймні не зрозуміло, така неясність, нестабільність. 
відганяю все. 
сумбурність. та ти мені навіть подобаєшся. 
починаю відчувати себе іншою. дивною. і від того щасливо.
страх, яка я зараз сонна. 
пішла в сни систематизувати себе.



Немає коментарів:

Дописати коментар