вівторок, 4 червня 2013 р.

Моя весна.

Весна... Для когось це романтична пора де щось (чи хтось) зароджується і те окрилює і хочеться взлетіти в небо! :)

Для мене ж весна виявилась зовсім інакшою. Це була надважка пора року в моральному аспекті. Це був період для руйнування ілюзій, період болі, розчарувань і загартовування.
З кожним днем весни все більше погоджувалась з тим, що "життя - це гра!". І справа в тому, що гра у всіх його сферах... у стосунках між чоловіком і жінкою, у сім'ї, у кар'єрі, у дружбі.


Всі мої ілюзії, щодо ідеальних стосунків і створення ідеальної сім'ї зруйнувались. Куди не глянь всюди одні сварки, непорозуміння, впертість, закоханість в своє его, нехтування і інші неприємні речі. Є просто модель ідеальних стосунків, над якою треба працювати маючи терпіння, застосовуючи лестощі і інші хитрощі. Такі стосунки приречені на довге життя, але... Але це вже не те. В таких "ідеальних стосунків" втрачається щирість. Тому щирі стосунки не можуть бути щасливими до кінця ваших днів. І це сумно. Бо в моїй щирій, дитячій уяві все було не так, до цієї весни. Я ще та мрійниця, але коли є паливо для фантазій то мене не спинити. Мене просто вбиває той факт, що люди створюють милі, романтичні мелодрами, показують їх на великих екранах, пишуть вірші та романи і просто напросто змушують наївних людей, (таких, як я), вірити в ці казочки. Це бездушно. Вони не подумали про те, що коли ті наївні глядачі і читачі зустрінуться з реальним життям, то це буде великим потрясінням і нестерпним болем. Навіть у 22 роки. Хай навіть в 32. Я змирилась і перейшла на цинічні серіали і драми. Там хоч трохи того реального життя. Треба ж бути підготовленим морально до нього :)

Ще одне розчарування цієї весни, яке не менш було болючим... Це усвідомлення того, що твій теперішній дім насправді і не є твоїм домом. Можна погодитись з тим, що "дім - це там де тебе чекають", але насправді цього мало. Принаймні для мене. Для мене дім, це там де мене розуміють, розуміють мої потреби, мої реакції, мої емоції... Там, де немає докорів за те, яка ти є, немає цього поділу на старший і менший, де менший, хоч би яким він не був правим мав йти на поступки і безглузді умови старших... там де затишок і спокій. Дім - це те місце, куди хочеться завжди повертатись. І я просто усвідомила, що я не хочу бути гостею і  треба щось змінювати і добре, що ця зміна невдовзі буде, хоч вона й не дуже влаштовує, але це вже зовсім інша історія. За моїми підрахунками саме мій дім мене чекає через 5 років, якщо доля не влаштує мені інших сюрпризів, а вона може. 
Ця весна була багата на стреси, як ніколи... моя нервова система кожен новий переносила все гірше і гірше. Навіть щось маленьке і незначне почало здаватись великою горою, яку важко перейти.

Проте я знайшла деякі способи, щоб подолати всю ту гору. Фітнес став для мене засобом для відволікання від думок  тренування сили волі, причому досить таки ефективним. Але насправді він ніщо в порівнянні з людьми, які мене підтримують і вірять в мене. Дякую вам! Ви для мене безцінні! Я вірю, що ви знаєте хто це ;) Я цього ніколи, справді ніколи не забуду. Дякую Львову і львів'янам. Дякую небу :)

Я можу з впевненістю сказати, що я стала сильнішою. Проте в мені все ще лишається та мрійливість та наївність. Віра в краще. Тому підозрюю, що попереду багато ще таких випробувань мене чекає.  Мушу зізнатись, що в деякій мірі я полюбляю такі загартовування життям :)

Треба шукати позитив в дрібницях і тоді стає на крихту легше.


1 коментар:

  1. не уснує нічого ідеального. це головна помилка.
    а стосунки будь-які потребують взаємної роботи, чи то друзі, чи батьки, чи кохані. і щирість не втрачається. просто якщо ти не можеш щиро йти на компроміс без злоби — це не ті стосунки, які тобі потрібні.

    ВідповістиВидалити