неділя, 18 серпня 2013 р.

Спокій. Трипільське коло. Буддиський храм. Черкаси.

Відтоді, коли став розуміти, особливо після цьогорічної весни, що внутрішній спокій для тебе став посідати вагоме місце, ти починаєш шукати його джерела.
Спершу це було “Трипільське коло 2013”.
Бажання поїхати на перший в житті фест прокинулось дуже раптово і дуже гостро. І завдяки гарним обставинам і гарним людям все організувалось дуже швидко і дуже легко. Певно варто ще раз подякувати Твіттеру, за цих людей. Ви стільки хорошого мені вже дали, золоті! ^^,

І от ми вже з браслетиками і на території фестивалю. Спершу було не по собі від кількості хіппі і інших неформалів, але дуже швидко втягуєшся і відчуваєш навіть якусь легку радість, що знаходишся серед цих людей.
По ходу діла пройшла курс молодого бійця і навіть встановила намет, звісно з майстер-класом від В'ячика))
Завдяки Трипільському колу відбулось багато речей вперше. Вперше ночівля в наметі, вперше катання по широкому Дніпру на моторному човні, від якого враження ще й досі яскраві... ці бризки від швидкості і вітру, ці краєвиди й картини передгрозового неба досі перед очима.

Вперше “гра” на ударних...(чесно, забула назву інструменту) Вперше укус комаря в губу :)) Вперше масала-чай та ін..
Завжди цікавила позиція вегетеріанців, і для чого вони себе обмежують. От там мені вдалось їх послухати, проте не почути. Я їх зрозуміла, але мене вони не переконали :)
Загалом всі ті події і та атмосфера дали мені те, за чим приїхала і навіть більше, бо те, що дало мені Трипільське коло, радує й по сьогоднішній день.

Під час першого візиту до Черкас, завдяки Ромі, дізналась і побачила ззовні Буддиський храм.

І подумалось собі, ось він — спокій. І я дала собі обіцянку, що втраплю на екскурсію на територію самого храму, яку проводять лише раз в тиждень. Але почитавши детальніше про буддизм я відразу вирішила, що позбуватись емоцій і любові до життя, то зовсім не моє, хоча й логіка в тому є.
Проте на територію все ж втрапила. Враження подвійне і суто моє, тому хай залишиться при мені :) А загалом там гарно, тихо і спокійно. І хоч фотографувати на території храму не можна було, проте журналістам можна все і я знайшла про екскурсію в деталях і фото, зацікавленим сюди: http://procherk.info/resonance/2-cherkassy-news/2984-duh-chaj-i-mech-piznajut-u-bilomu-lotosi-ukrayintsi-rosijani-ta-litovtsi-foto

А Черкаси — прекрасне місто! В ньому стільки красивих місць!! А головне тихе й не метушливе!! Можливо й Київ не поступається гарними місцинами, але в Києві немає того, що мають Черкаси. По перше, я люблю ходити, а в Черкасах долати відстанні пішки доволі легко. Мені від поліклініки й до гуртожитку приблизно 40 хвилин ходу — прекрасно! Від гуртожитку й до місць, де я можу відпочити від всіх й усього, теж десь біля 40 хв. Транспортом користуюсь рідко. Але й транспорт тішить, бо немає тієї тісняви, в більшості випадків є вільне місце. В кожному маршруті є кондуктор, що для Києва дивно. І як згадаю ті київські маршрутки, тісняву, метушливість, шум то й повертатись часом не хочеться :) Київ стомлює. Мені подобаються Черкаси. Навіть маю улюблені місця.




2 коментарі:

  1. Інструмент називається дарбука) А при нагоді дякую ще раз за Трипільське коло :*
    І радію за тебе, збирай теплі враження і надалі! Хай щастить у місті Че))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Спасибі, Сонячназа все!! :* Ти завжди тішиш промінчиками ^^,

      Видалити